АВЕРС-ФІЛЬМ
РЕАЛЬНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

Форма входу

Головна » 2009 » Серпень » 25 » Монтажна техніка. Комп'ютер для монтажа.
11:33 PM
Монтажна техніка. Комп'ютер для монтажа.
 
 Збираємо комп'ютер для відеомонтажу
Автор: Філіп (Finar) Казаков
Опубліковано 21 жовтня 2005
Переклад українською: Степан Гой.
 
В американських бойовиках хакерські комп'ютери представляються у вигляді багатомоніторних відполірованих до блиску корпусів без проводів, мишок, і з нестандартними клавіатурами. Мабуть, "крутість" агрегату донести до глядача таким чином найпростіше. Не знаю як у російському кіно, а от в рекламі верхня ступінь "крутості" домашнього комп'ютера безпосередньо зв'язується з його вмінням працювати з відео. Згадайте рекламу якого-небудь російського бренду. Спочатку вам неодмінно розкажуть про всі популярні уміння нового комп'ютера, які є основними, крім престижу, стимулами до його купівлі. Їх, втім, всього два: ігри та скачування рефератів з Інтернету [1]. Потім рекламщик легко торкнеться більш тонких матерій - обробки фотографій, наприклад, перегляду DVD і ще чого-небудь. І під завісу фінальним і самим вагомим аргументом ролика виявиться трохи нездорово усміхнений батько сімейства, що ліниво возюкає курсором по відкритому на весь 15-ти дюймвий РК екран Windows Movie Maker'у. "Наш комп'ютер дозволить Вам знімати, редагувати і навіть відправляти друзям по пошті  Ваші власні фільми!" - Ось так приблизно закінчиться ролик, хоча, звичайно, "відправляти друзям поштою розрахунок Вашого власного ядерного вибуху" нас з Вами вразило б більше.
Як би там не було, але чомусь часто поняття "дуже наворочений комп'ютер" стає рівнозначне поняттю "комп'ютер для відеомонтажу". Насправді це не зовсім так, і в цій статті я хотів би поділитися своїм скромним досвідом і з'ясувати, що саме важливо для домашнього відеомонтажного комп'ютера, і як  дорого воно коштує.
 
Перш ніж продовжити, давайте домовимося, що ж розуміти під домашнім відеомонтажним комп'ютером. Домовимося, що визначаємо вузькопрофільний пристрій, оптимізований для виконання свого основного завдання і відповідно налаштоване. Наш відеомонтажний комп'ютер позбавлений всіх візуальних принад Windows, у ньому відключені всі зайві додатки, у фоновому режимі не крутяться бази даних. Монтується повнорозмірне (720х576) відео, злегка стисле - DV або близький до нього за властивостями формат.
 
Розпочнемо!
 
Процесор.
В останні роки центральний процесор перестав грати вирішальну роль в конфігурації відеомонтажного комп'ютера. Якщо ще кілька років тому потужність CPU обмежувала функціональні можливості комп'ютера, то сьогодні навіть найслабший Celeron, який тільки можна знайти в магазині, при правильному налаштуванні дозволяє робити абсолютно теж саме, що і старша багатоядерна модель. Інша річ, що  менш комфортно, але дозволяє.
Давайте розберемося, а на що взагалі впливає CPU в процесі обробки відео. По-перше, він визначає взагалі можливість або неможливість оцифровки і відтворення відео. Однак цей принциповий рубіж процесори подолали ще за часів гігагерцових Pentium III [2]. По-друге, процесор визначає комфортність безпосередньо монтажу. Якщо при накладенні двох-трьох фільтрів на Celeron'e 1,7 ГГц в реальному часі можна побачити лише слайдшоу, то на трьохгігагерцовому процесорі з високою частотою шини можна розраховувати на плавне відтворення. З іншого боку, яке б не було превью, монтажу воно ніяк не завадить. По-третє, швидкість фінального відліку фільму майже цілком залежить від продуктивності CPU. Але і цей момент неоднозначний. Час очікування результату суб'єктивно сприймається нами нелінійно. Наприклад, різниця між очікуванням в п'ять хвилин і у п'ятнадцять - принципова, а в дві години і в шість - ні, з тієї простої причини, що будь-який процес більше півгодини автоматично переходить з розряду очікуваного у фоновий. Не будете ж ви дві години поспіль сидіти, і невідривно дивитися за індикатором прорахунку проекту. Ні, ви поставите процесу знижений пріоритет, та займетеся своїми справами.
 
Враховуючи, що фінальний високоякісний прорахунок навіть невеликого ролика на найсучаснішому процесорі займає порядний час, він у будь-якому випадку буде відбуватися у фоновому режимі, тим більше, якщо ви займаєтеся цим регулярно [3]. Так що, замість продуктивності, має сенс звернути увагу на безшумність і стабільність роботи системи.
 
Мораль моєї тиради така - на процесорі можна економити. Мінімальний підходящий варіант - 1 ГГц Pentium III в інтеловському еквіваленті (сьогодні, втім, такі процесори можна знайти хіба що в ноутбуках, або купуючи Б / У комп'ютер). У міру зростання фінансових можливостей, варто розставити пріоритети в такому порядку - частота шини, об'єм кеш-пам'яті, багатоядерність та / або HyperThreading [4], частота.
 
Оперативна пам'ять.
Об'єм і швидкість оперативної пам'яті завжди серйозно позначалися на роботі з відео, і не втратили свою актуальність і донині. Так що тут все досить просто. Мінімальний допустимий об'єм - 256 МБ. При такому обсязі змонтувати кіно можна, хоча доведеться миритися з періодичними "свопами" системи, і фактичною відсутністю багатозадачності. Наприклад, якщо під час монтажу вам знадобитися один кадр обробити в Photoshop'і, доведеться закрити монтажну програму, відкрити Photoshop, зробити потрібне, вийти, і знову запустити монтажку. В іншому випадку обробити кадр ще вийде, а ось повернення у монтажку введе вашу систему в довгий ступор, який потім протягом декількох хвилин роботи буде повертатися у вигляді періодичних рецидивів. Трудомістка, але чого не зробиш заради мистецтва, якщо з фінансами важко.
Оптимальний обсяг - гігабайт, його цілком вистачить для будь-якого домашнього монтажу. Природно, в будь-якому випадку кращий двоканальний варіант, а при вільному бюджеті має сенс пошукати швидкі модулі зі зниженими таймінгами і підвищеними частотами роботи.
 
Відео та звук.
Як не дивно це звучить, але відеокарта в домашньому відеомонтажі грає зовсім незначну роль. Величезний обсяг пам'яті і найсучасніший відеочіпсет ніяк не прискорять прорахунок відеоефектів. Навіть властиве сучасним карткам апаратне прискорення декодування MPEG2 і інших форматів не грає вирішальної ролі, так як нинішні процесори і так з цим справляються на раз-два. Єдина обов'язкова вимога до відеокарти - підтримка режиму overlay, якою забезпечені всі плати, випущені після 2000 року.
Також важливою є якість 2D-зображення, але, по-перше, на всіх непрофесійних картах воно приблизно однакове і цілком відповідає "домашньости" нашого відеомонтажного комп'ютера, а, по-друге, ніяк не залежить від сучасності і "крутості" прискорювача.
Для економної конфігурації цілком підійде навіть інтегроване в материнську плату відео, а оптимальним вибором буде будь-яка якісна карта з підтримкою двох моніторів і TV-виходом.
 
Зі звуком ситуація та ж сама - інтегрованого на початкових стадіях більш ніж достатньо. Окрему якісну звукову карту має сенс купувати, тільки якщо ви працюєте з аналоговим звуком або збираєтеся обробляти звук серйозно. Як показує практика, в переважній більшості домашніх фільмів звукорежисура в кращому випадку обмежується накладенням фонової музики, для чого, повірте, плата за 200 $ не потрібна - навіть якщо вбудована карта "шумить", на підсумковому результаті це ніяк не позначиться, тому що вся обробка йде "в цифрі", і від властивостей конкретного відтворюючого обладнання не залежить.
 
Материнська плата.
Так як прорахунок відео займає години, при ненадійній роботі комп'ютера він перетворюється на суцільну муку. Тому при виборі материнської плати - основної ланки всього вашого комп'ютера, - в першу чергу варто прагнути до надійності. Втім, до надійності потрібно прагнути апріорі, хоч навіть купуючи FDD, але, на відміну від більшості інших комплектуючих, материнських плат властива зайва функціональність, досягнута на шкоду якості.
Вже в другу чергу звертайте увагу на швидкодію, всілякі фірмові технології, оверклокерські здібності і т.д. А ось до наворотів у вигляді додаткових інтегрованих RAID-і FireWire-контролерів прагнути не потрібно зовсім. Пояснюється це просто - як би виробник не розписував можливості материнської плати, потрібно пам'ятати правило: інтегроване завжди гірше окремого. Інтегрований RAID-контролер за визначенням гірше того, який можна купити на окремій платі PCI, хоча б з міркувань горезвісної надійності [5]. У вас коли-небудь траплялося, щоб PCI плата, яка пропрацювала рік або більше, раптом взяла і ні з того, ні з цього зламалася? Безперечно, такі випадки можливі, але в цілому ймовірність природної смерті PCI плати значно менше, ніж материнської. Ще б пак - наскільки складніше розведена материнська плата, наскільки більше вона за площею і наскільки більше на ній елементів - а псування будь-якого з них з великою ймовірністю призводить до смерті всього пристрою. Ось тут і виникає пастка - справний RAID-масив без контролера абсолютно даремний, і інформацію з нього не дістанеш. В кращому випадку вам знову доведеться купувати материнську плату з таким же інтегрованим контролером, тим самим обмежуючи себе у виборі, в гіршому - якщо модельний ряд вже знятий з продажу, і окремі контролери теж не знайти - викладати кругленьку суму за відновлення цілком справного масиву [6 ]. З інтегрованим FireWire контролером все не так кримінально, але мінуси теж є. Наприклад, мені не зустрічалися інтегровані контролери, які брали б додаткове харчування безпосередньо від блоку харчування, як це реалізовано на більшості PCI-контролерів. Таким чином, все навантаження, що використовується енегроемкими FireWire пристроями, змушена йти через материнську плату, що точно не додає системі стабільності. Навіть якщо FireWire ви будете використовувати тільки для підключення цифрової відеокамери (яка, як відомо, при цьому харчується самостійно), при копійчаній вартості окремого контролера гнатися за інтегрованим сенсу не має.  
У мінімальному варіанті підійде будь-яка плата від надійного виробника, що підтримує ваш процесор. В оптимальному - найбільш надійна і швидка плата без додаткових інтегрованих пристроїв.
 
Плати введення відео.
Для того щоб отримувати відео від зовнішніх пристроїв, комп'ютеру потрібна спеціальна плата введення відео. Нині поширено два типу відеокамер. Сучасні цифрові та застарілі аналогові [7]. Кожному типу камери відповідає окремий спосіб транспортування відео в комп'ютер. З цифрової камери відео просто копіюється без змін на жорсткий диск комп'ютера через інтерфейс Firewire (або, що те ж саме, IEEE1394). У цьому випадку вам потрібна навіть не плата введення відео, а звичайний контролер інтерфейсу Firewire. З аналогової відеокамери відео потрібно захоплювати - тобто виробляти аналогово-цифрове перетворення, стиснення, а потім вже записувати його на жорсткий диск. Для цього вже потрібна повноцінна плата вводу відео.
 
Розберемося спочатку з більш простим випадком - цифровим. На ринку присутні два цінові групи Firewire PCI-контролерів - дешеві OEM за 8-20 $ і дорогі Retail ціною від 50 $. Дорогі Retail відрізняються від OEM красивою упаковкою, шнурком для підключення камери, та наявністю додаткового Кривенького ПЗ в комплекті. Цей варіант не варто розглядати зі зрозумілих причин. Дешеві OEM за 8 $ і за 20 $ один від одного іноді відрізняються стабільністю роботи (на користь більш дорогого варіанта, природно), але тільки не з відеокамерами, а з IEEE1394 іншими пристроями, жорсткими дисками, наприклад. Якщо контролер ви плануєте купувати тільки для під'єднання фотоапаратів, сміливо беріть найдешевший варіант. Зауважте однак, що незалежно від ціни завжди є невелика вірогідність несумісності вашої конкретної камери і контролера. Мені особисто такі випадки не зустрічалися, але чутками Інтернет повниться. Тому, на всяк випадок, контролер краще купувати з MoneyBack. Окремо доведеться прикупити і з'єднувальний шнур. Фірмові шнури коштують пристойно, не звертайте на них уваги. Для відеокамери в переважній більшості випадків підійде будь-який шнур 6p-4p за 2-3 $.
 
Коли ви використовуєте аналогову камеру, або збираєтеся робити кіно зі старих аналогових записів, доведеться замислитися над пошуком плати відеовведення. Так як продуктивності вибраного вами процесора цілком вистачає для легкого (проміжного) стиснення повнорозмірного відео, купувати дорогу плату з апаратним стисненням не має сенсу - якщо, звичайно, ви не збираєтеся займатися оцифровуванням конвейєрно [8]. Від плати відеовведення вам буде потрібно тільки сучасний АЦП і якісна розводка. Настільки вузькоспеціалізовані пристрої забезпечують відмінну якість оцифровки і продаються за смішними цінами близько 25 $ (порівняйте з цінами на популярні плати з апаратним стисненням - той же Pinnacle DC10 + за сто з гаком доларів), однак навіть у Москві знайти їх не просто. Більш легким рішенням може послужити сучасний TV-тюнер. Можливо, якість їх оцифровування трохи нижче, але ця різниця при правильній розводці тюнера зневажливо мала. Для зручної та якісної оцифровки тюнер повинен бути побудований на сучасному чіпсеті від Philips або Conexant, підтримувати оцифровування звуку через PCI шину (щоб менше мучитись із синхронізацією аудіо і відео згодом), бажано з частотою дискретизації 48 кГц. Такі тюнери вже з'явилися і продаються скрізь, однак і коштують дорожче вузькоспеціалізованих плат - в районі 60-70 $.
 
Дискова підсистема.
Ніщо так дійсно не впливає на комфортність роботи з відео, як організація дискової підсистеми. У вас може бути повільний процесор, поганенька відеокарта, трохи пам'яті - але якщо при цьому дискова підсистема організована ідеально, робота піде впевнено.
Адже процес обробки відео складається переважно з операцій копіювання. Імпортуєте файл в Adobe Premiere Pro - він зчитує його весь і копіює окремо звукову доріжку у своєму внутрішньому форматі. Накладати фільтри очищення в VirtualDUB - весь файл зчитується і переписується на нове місце з накладеним ефектом. Експортуєте готовий проект з будь-якої монтажки - диску знову потрібно перешуфлювати гігабайти. Але ж відеофайли займають досить великий обсяг (13 Гб / год у форматі DV і ніяк не менше у проміжному форматі стиснення типу mjpeg). Природно, що один диск з операціями зчитування та запису одночасно справляється посередньо, тому для прискорення роботи вкрай рекомендується використовувати як мінімум два жорсткі диски. З цим пов'язаний один з найбільших відеомонтажних міфів - міф про користь RAID0 масивів. Поза сумнівом, диски сконфігуровані в RAID0 працюють значно швидше одиночного диску, але в потокових операціях читання-запис (найважливіших в монтажі!) Вони програють тим же самим дискам, що сидять окремо, по-простому на різних каналах IDE контролера. Воно й зрозуміло: копіюючи файл самі на себе, обидва диска RAID0 масиву змушені несамовито смикати головками туди-сюди - прочитати, в іншому місці записати, прочитати - записати і т.д. Якщо ж диски працюють роздільно, один з них, не перериваючись, займається читанням, другий - записом, з максимально можливою для нього швидкістю. У результаті виходить як у відомому російському прислів'ї. RAID0 програє не дуже сильно, але якщо ще згадати про зменшення надійності в два рази, стає зрозуміло, що за наявності в системі двох дисків організація нульового масиву абсолютно невдячна справа. Інша справа, коли дисків три. Два з них вигідно об'єднати в RAID0 масив і використовувати як робочий диск, а третій поставити системним. Але тут знову спливає питання надійності. RAID0 звичайно добре, а що якщо один диск візьме і впаде? Відновити RAID масив в домашніх умовах практично неможливо, а в сервісі така послуга коштує дуже не дешево, та й результат її непередбачуваний. Саме час замислитися про четвертий диск для backup'a [9], а заодно і для тимчасових файлів, що виникають при обробці. Загалом, центральна ідея зрозуміла: чим більше у вашому комп'ютері фізичних жорстких дисків - тим швидше і приємніше буде працювати. RAID0 має сенс створювати тільки при наявності 3-4 дисків.
Раз-дисків в комп'ютері буде багато, гнатися за об'ємом кожного з них не варто. Беремо швидкі диски з великим обсягом буфера, з оптимальним на день покупки співвідношенням ціна / об 'єм.
Але навіть якщо у вас немає можливості придбати 4 HDD і RAID контролер до них, не впадайте у відчай. Адже і п'ять років тому, коли про RAID у домашньому комп'ютері можна було тільки мріяти, люди займалися обробкою відео, і створювали цілком пристойні твори. Так що на перший час можна зстиснувши серце обмежитися і одним диском об'ємом в 60-80 Гб.
 
До речі про RAID-контролери. Майте на увазі, що поряд з "домашніми" контролерами відомих виробників, які вам будуть ревно радити в будь-якому комп'ютерному магазині, існує окрема ніша дешевих рішень від непопулярних виробників. Якісно вони практично не відрізняються від іменитих побратимів, а ціни приблизно в три рази нижче. Правда і знайти такі плати складніше, продаються вони далеко не скрізь.
 
Монітор.
Хоч відеоплата грає в відеомонтажному комп'ютері не болюче значиму роль, про монітор такого не скажеш. Незважаючи на бурхливий розвиток рідкокристалічних моделей, сьогодні оптимальними по співвідношенню ціна / якість залишаються Кінескопні монітори.
Чому? Навіть якщо не брати до уваги відомі слабкі місця РК моніторів (а саме перенесення кольорів і час відгуку, досить критичні при роботі з відео), вони в два-три рази дорожче ЕЛТ моніторів при однаковій якості та розмірі, тому що в покупка РК монітора буде виправдана тільки в умовах жорсткої економії життєвого простору.
Вибираючи ЕЛТ монітор враховуйте, що для домашнього монтажу основним параметром є робоча роздільна здатність (тобто то максимальна роздільна здатність, при якому монітор ще тримає комфортну для очей частоту розгортки 85 Гц). Зазвичай воно збільшується пропорційно діагоналі монітора. Залежність від величини робочого простору комфортність роботи  стає вже драматичною. Адже крім вікна з повнорозмірним відео вам потрібно вмістити на екрані ще безліч віконечок з настройками та кнопочками. Як показує практика, монітори, як і жорсткі диски, можуть брати числом. Подвоєння числа моніторів збільшують зручність роботи більше, ніж у два рази. Наприклад, суб'єктивно, працювати з двома моніторами з роздільною здатністю 1280х1024 зручніше, ніж з одним 1600х1200, хоча віртуальна площа робочої поверхні в першому випадку в 1,2 рази менше, ніж у другому.
Якщо ви вирішите перейти на двомоніторну конфігурацію, враховуйте, що монітори зовсім не обов'язково повинні бути однакові. Так як додатковий монітор в першу чергу буде служити вам для перегляду, на його роль в крайньому випадку цілком згодиться простенька модель, що тримає 800х600х85.
В ідеалі роль оглядового вікна можна перекласти на телевізор. У цьому випадку ви відразу будете бачити ваш твір у найбільш природних для нього умовах (якщо тільки ви не збираєтеся переглядати його в майбутньому тільки на комп'ютері), а заодно звільнити другий монітор під нагальні потреби.
 
Втім, пожертвувавши зручністю, і на одному 17 "моніторі 1024х768 можна зробити фільм.
 
 
Останнє.
А ось на чому не можна економити, так це на це дисководі DVD-RW і корпусі. Архіви проектів, DVD з готовими фільмами, невикористані сцени [10], збірники звуків і відеоуривків - все це доведеться записувати часто і багато. Тому DVDRW, безперечно, має бути і швидкий, і надійний.
Так як ми вирішили, що пріоритетним для нас фактором є стабільність комп'ютера, особливу увагу слід звернути на його корпус. Дуже в цьому плані важлива особа.
Навіть для бюджетного варіанту не буде зайвим блок живлення потужністю 300 чесних ват, встановлений у просторому та вільний корпусі. А у випадку наявності декількох жорстких дисків, використання корпусу з грамотно організованим охолодженням стає необхідною умовою.
 
На виборі конкретних комплектуючих я сьогодні детально зупинятися не буду. Як і під час складання будь-якого іншого комп'ютера, вибір дешевих noname пристроїв може обернутися головним болем у майбутньому. Купівля тільки "брендових" деталей ні в якій мірі не рятує вас від можливих проблем з сумісністю і надійністю, однак імовірність цього нижче.
 
Підіб'ємо підсумок: витративши якийсь час на підбір конфігурації та налаштування системи, можна зібрати придатний для виробництва домашнього відео комп'ютер і за 300 $. Можна витратити на це і 2500 $. Проте, пам'ятайте: хоч би скільки гігагерц не тримав би ваш процесор, скільки б гігабайт на вміщували жорсткі диски, скільки б дюймів не було у вашому моніторі, якість фільмів завжди залежить лише від двох речей - зоряного неба над нами, і морального закону всередині нас.

[1] Про другий не менш популярний в народі спосіб використання Інтернету рекаламщики чомусь скромно мовчать.
[2] Його цілком вистачає і для оцифровки повнорозмірного відео, і для відтворення переважної більшості форматів, крім хіба що екзотики на кшталт HDTV або MPEG4 AVC.
[3] Наприклад, нормальна ситуація, коли мій основний не самий слабкий комп'ютер PIV 3,33 ГГц займається прорахунками проектів і оцифровок протягом 4-5 діб поспіль.
[4] Корисна штука. По-перше, багато монтажних програм адекватно використовують цю технологію, а, по-друге, вона чудово допомагає економити ресурси під час фонового прорахунку проекту.
[5] Втім, і продуктивності теж - справжні серйозні "залізні" RAID-контролери з окремою пам'яттю ніхто не вбудовує в домашні мат. плати.
[6] Як і всі люди, ремонтники RAID-масивів нам вовки: прекрасно знаючи, що для відновлення його досить підключити до потрібного контролера, домовляючись про ціну, вони все одно вперто будуть супити лоб і знехотя цідити крізь зуби про багатогодинний низькорівневий ручний підбір параметрів масиву.
[7] Не будемо розглядати метастази корисливої маркетологової фантазії у вигляді DVD і Flash відеокамер. Якщо ви по життю невдаха і знімаєте чимось подібним, поставтеся до цього філософськи - зате плата відеовведення вам не потрібна.
[8] Та й при конвеєрній оцифровці можна обмежитися могутнім центральним процесором. Якось я проводив експеримент на своєму комп'ютері 3,33 ГГц. Він невимушено впорався із захопленням без "дропів" (пропуску кадрів), розпізнаванням тексту в Finereader, фоновим прорахунком відео, Quake III і друком одночасно. Взагалі, захват зі стисненням mjpeg займає у нього всього лише 8-15% процесорного часу
[9] Замість диска для backup'a можна, звичайно, подумати про масиві RAID0 +1, але забезпечуючи практично ідеальни захист від технічних збоїв, він не дає ніякої гарантії від людського фактору. Іноді трапиться ненароком видалити файл, і якщо з одиночного диску його можна порівняно легко відновити спеціальними утилітами, то з RAID0 +1 масивом проблем буде набагато більше. Тому, на мій погляд, використання окремого диска для backup'a та його систематичне проведення - оптимальний варіант.
[10] Є думка, що невикористані при монтажі DV сцени зручніше зберігати на касетах DV. Дозволю собі з цією думкою не погодитися. Звичайно, на касету вміщується в три рази більше відео, чим на одношарову DVDR, але ціна її в 5-8 разів вище, а великий обсяг з лишком компенсується відсутністю файлової системи та необхідністю перемотувати касету у пошуках потрібного фрагмента.
 
- З журналу "Компьютерра"
Переглядів: 1267 | Додав: step | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Календар

«  Серпень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Статистика


Онлайн всйого: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0